Толерантний інформаційний простір – потреба часу
Формування толерантного фнформаційного простору — одне з нагальних питань, які є актуальними наразі для регіональної журналістики на Полтавщині
За словами завідувачки кафедрою журналістики ПНПУ професорка Світлани Семенко., сьогодні локальні медіа виконують роль платформи для суспільного діалогу про ключові механізми впровадження політики толерантності в регіонах.
Тому журналістам і журналісткам необхідно у своїх публікаціях створювати чутливий контент, дотримуючись правових норм та професійних стандартів журналістської діяльності.
У багатьох матеріалах журналістами/журналістками чи залученими експертами/ й експертками в доступній для аудиторії формі пояснюються види нетолерантності в суспільстві, її причини та наслідки, розвінчуються найбільш поширені стереотипи про суспільну роль жінки й чоловіка, наголошується на видах допомоги постраждалим, й водночас закцентовано увагу на термінах покаранння і притягнення до відповідальності кривдників.
Позитивно, що на сторінках провідних полтавських інтернет-видань, приміром, висвітлення теми насильства має системний, а не принагідний характер.
Світлана Семенко також розповіла про результати наукових розвідок кафедри в темі висвітлення питань ЛГБТК+у регіональних ЗМІ.
Метою розвідки, яку нещодавно провели науковці, було вивчення готовності журналістів полтавських засобів масової комунікації до висвітлення теми ЛГБТ-спільноти та бажання медійників співпрацювати в цьому сенсі з громадськими організаціями.
З’ясувалося, що головними причинами непопулярності теми ЛГБТ у полтавських ЗМІ є: новизна тематики для українського інформаційного простору; відсутність у журналістів чіткого уявлення про професійні стандарти створення текстів про ЛГБТ-спільноту; неготовність суспільства сприймати інформацію такої тематики; побоювання втратити аудиторію.
На думку науковиці, недостатня поінформованість значної частини полтавських журналістів з аналізованого питання впливає на кількість і якість публікації про ЛГБТ-спільноту. Разом з тим висвітлення цієї теми в регіональних ЗМІ дозволить розвіяти міфи, які існують у суспільстві, сприятиме формуванню толерантного ставлення до представників ЛГБТ-спільноти.
Показово, що полтавські журналісти, відповідаючи на запитання: «Чому, на ваш погляд, ЛГБТ-тема з’являється досить рідко в українських ЗМІ?», серед головних причин непопулярності теми ЛГБТ назвали такі: новизна тематики для українського інформаційного простору; не всі медійники мають чітке уявлення про професійні стандарти створення текстів, що стосуються питань ЛГБТ-спільноти; «ЗМІ побоюються висвітлення таких тем, не знаючи напевно, якою буде реакція читачів/передплатників/підписників, бо прийти під редакцію з протестами – звичне в нашій державі діло»; «певне внутрішнє гальмо в головах деяких журналістів»; байдужість до теми читацької аудиторії; «часто поява публікацій на тему ЛГБТ викликає відразу негативний ефект у суспільстві»; неготовність соціуму сприймати інформацію на тему ЛГБТ; «медійна спільнота обходить безперечно актуальну тему ЛГБТ, побоюючись втратити аудиторію, яка лояльна до самого ЗМІ, але абсолютно нелояльна до ЛГБТспільноти»; «зазначена тема не є такою актуальною для громадськості, як економічні чи соціальні питання»; мала кількість осіб з ЛГБТ-спільноти, котрі йдуть на контакт із медіа; «радикали та дуже релігійні люди приклались до того, аби проблеми ЛГБТ-спільноти мало висвітлювались у ЗМІ, були замовчувані».
Світлана Семенко наголосила, що журналісти полтавських видань переконані: в українських медіа поза увагою залишаються і питання, пов’язані із життєдіяльністю ЛГБТ: «відстоювання права на дотримання прав, позаяк медіа простіше написати про скандал, аніж проаналізувати законопроект, в якому йдеться про узаконення стосунків «нетрадиційних» пар, а відтак, про захист»; «проблеми всиновлення дітей одностатевими парами», «соціальна адаптація представників секс- меншин», «історії на перетині ЛГБТ й іншого соціального конфлікту: ЛГБТ і війна на Сході, безробітний, бо гей тощо»; «наявність чи відсутність дискримінації на роботі таких людей з боку колег»; «проблема тиску на представників ЛГБТ».
На питання «Чи висвітлювало ваше ЗМІ теми, пов’язані з ЛГБТ спільнотою?», більшість журналістів відповіли «ні», окремі зазначили, що друкували не авторські матеріали, а запрошення на тренінги; частина зауважила, що «публікувалися матеріали, у яких зачіпалася або згадувалася тема ЛГБТ, але проектів чи публікацій спрямованих конкретно на висвітлення питання і проблеми ЛГБТ-спільноти не було» У результаті дослідження було з’ясовано, що тільки два полтавські видання співпрацюють із відповідними громадськими організаціями. Цей показник свідчить про недостатню поінформованість значної частини полтавських журналістів із аналізованого питання, що, в свою чергу, впливає на кількість і якість публікацій про ЛГБТ-спільноту. Отже, проблема ЛГБТ-дискурсивності у мас-медійному середовищі Полтавщини потребує подальшого дослідження.
Висвітлення ЛГБТ-теми у регіональних ЗМІ дозволить розвіяти міфи, які існують у суспільстві, сприятимуть формуванню толерантного ставлення до представників ЛГБТ-спільноти. Професорка Світлана Семенко підкреслила, що проєкт Вінницького прес-клубу «Розбудова толерантного інформаційного простору регіональними медіа» дозволив як науковцям-дослідникам журналістики, так і практикуючим журналістам збагатитися новим фаховим фактажем. Світлана Семенко також висловила пропозицію, аби цей досвід став підгрунтям до створення загальноукраїнської інформаційної бази.