Курс на гендерну рівність!

Наше місто засноване і розбудовувалося як потужний залізничний вузол. Із тих пір і прийнято казати: «Гребінка – місто залізничників!» Хочеться додати – і
залізничниць. На території невеличкого міста створені і успішно працюють
багато залізничних підприємств – більші і менші, але представлені усі
залізничні підрозділи. І дуже добре, що у такі непрості часи є робота і зарплата,
а значить – є хоч якась впевненість у завтрашньому дні.
Але сьогодні мова про інше. А саме про жінок на залізничних підприємствах.
Україна ратифікувала низку міжнародних документів, прийняла ряд
правозахисних законів щодо забезпечення гендерної рівності та подолання
дискримінації за ознакою статі. Але, було б дуже добре, якби хоча половина
задекларованого втілювалася в життя. Взяти хоча до уваги працевлаштування
жінок на посади та у професіях, які багато років у суспільстві вважалися суто
чоловічими. На підприємствах залізниці такі стереотипи теж вкорінилися
міцно. І це не про те, що у них не працювали жінки. Зовсім ні, вони завжди там
працювали. Інша справа – на яких посадах і на яких умовах. Наприклад, на
інтернет-сторінці Південної залізниці, до якої належать більшість наших
Гребінківських залізничних підприємств, у розділі «Історична довідка»
натрапила на раритетне фото, зроблене у роки відбудови після закінчення
Другої світової війни. На ньому зображені саме жінки, які працюють. Так, у
цьому немає нічого дивного. Але у розповіді про історію Південної залізниці
про це ні слова.
Є на цій сторінці і загальна інформація гендерний розподіл ролей. Зокрема там
повідомляється, що на Південній залізниці працює 16258 жінок. На керівних
посадах працюють 5029 жінок. (Тобто – третина.) У складі керівництва
середньої ланки – 459 жінок, з них:

• чергових по станції позакласній, І-ІІ класу – 209;
• начальниць станції ІV-V кл. – 101;
• начальниць пасажирських поїздів – 29;
• поїзних диспетчерок – 42;
• маневрових диспетчерок – 27;
• начальниць вокзалу ІІ-ІІІ кл. – 16.

На посадах майстрів працює 91 жінка, з них по структурних підрозділах
господарств:

• пасажирського – 34;
• будівельно – монтажних робіт і цивільних споруд – 16;
• локомотивного – 14;
• колійного – 12;
• вагонного – 9;
• приміських пасажирських перевезень – 1;
• комерційної роботи та маркетингу – 1.
  У відсотковому відношенні найбільше всього жінок-керівниць працює у
  дирекціях залізничних перевезень – 30 % від загальної кількості працюючих
  жінок. А найменше – у службі воєнізованої охорони – 1 %.
  Окрім статистичних даних, довідка про дотримання гендерної рівності на
  підприємствах Південної залізниці, ще є така приписка: «Керівництвом
  Південної залізниці приділяється належна увага питанню оздоровлення та
  організації відпочинку жінок, а саме надання пільгових путівок до лікувально-
  оздоровчого закладу залізниці – санаторію ім. Гоголя м. Миргород. Протягом
  року за вагомий внесок у розвиток Південної залізниці і сумлінну працю на
  залізничному транспорті жінки заохочуються нагородами Міністерства
  інфраструктури України, Укрзалізниці та Південної залізниці». Це добре, а ось
  згідно іншої інформації, щоправда стосується вона загальнодержавного, а не
  регіонального рівня, все ж таки є прояви дискримінації жінок. Сайт UNFPA
  повідомляє, що у 2021 році Укрзалізниця вперше провела дослідження проявів
  дискримінації на робочих місцях. Респондентами стали 4 тисячі працівників/-ць
  компанії по всій Україні. Дослідження виявило кілька ключових порушень.
  Серед них – відмови у просуванні на керівні посади жінкам та молодим
  спеціалістам/-кам, навіть якщо їхні компетенції відповідали вимогам, перепони
  у розвитку кар’єри працівницям/-кам, які мають дітей дошкільного та
  молодшого шкільного віку та ряд інших. У компанії пояснювали, що
  усвідомлюють, що прояви дискримінації створюють токсичну та демотивуючу
  атмосферу в колективі. Тому Укрзалізниця докладає зусиль для того, щоб
  створити умови, в яких працівники зможуть реалізувати свій потенціал і не
  шукатимуть достойних альтернатив деінде, а залишатимуться лояльними
  компанії. 
  Але це – загальна інформація, а яка ж ситуація безпосередньо на
  підприємствах?!
  Пасажирське вагонне депо «Гребінка» – зараз одне з найсучасніших і
  найпотужніших у своїй галузі. Майже половина працюючих на підприємстві –

жінки. Очільниця відділу кадрів Валентина Михайленко розповіла, що у
колективі пасажирського вагонного депо за останні роки працювало чимало
жінок на різних посадах.
Сьогодні із 22 осіб, які очолюють певні відділи, 9 – жінок. Щоправда, усім депо
керує чоловік і його заступники – теж чоловіки.
Оксана Михайлівна Мирошниченко працює на посаді майстра дільниці з
ремонту підвагонного обладнання пасажирських вагонів 32 роки. Пригадує, як
прийшла в цей колектив сімнадцятирічною дівчиною. Спершу була
прибиральницею виробничих приміщень. І одразу зацікавилася саме
виробничими процесами. Її не злякали потужні станки та великі механізми, а
навпаки, – вона придивлялася і самотужки вивчала основні процеси. Вже скоро
Оксана Михайлівна добре розуміла, як відбувається ремонт вагонів, з яких
етапів складається, почала вивчати усі нюанси та теорію. А згодом вступила в
Кременчуцький залізничний технікум на спеціальність «технік-механік
рухомого складу». Пригадує, що тоді, наприкінці дев’яностих, серед її
однокурсників було мало жінок. Але з кожним роком ця тенденція змінювалася.
Багато працівниць і пасажирського вагонного депо навчалися саме у цьому
технікумі та профільному залізничному вузі у Харкові. Мають технічну
профільну освіту й інші жінки цього підприємства, які тепер обіймають
відповідальні посади: Галина Миколаївна Коржева – майстер відділення
формування колісних пар, Оксана Валеріївна Шинкаренко – майстер дільниці
фарбування пасажирських вагонів, Оксана Анатоліївна Бабінська – майстер
дільниці з обслуговування споруд та інші.
Всього на цьому підприємстві працюють 15 бригадирів, і жінок серед них – 8.
Вони очолюють великі колективи, керують відповідними виробничими
дільницями, складними процесами, бо мають досвід і відповідні професійні
навички.
Людмила Миколаївна Півторацька близько двох років працює у пасажирському
вагонному депо «Гребінка» дефектоскопісткою. За короткий час освоїла усі
тонкощі професії і тепер займається виявленням дефектів, механічних
ушкоджень. Знання та практичний досвід застосовує у щоденній роботі,
докладає свою часточку у загальний хороший результат підприємства.
Як розповів начальник пасажирського вагонного депо Гребінка Юрій Томченко,
на підприємстві створені однакові умови для кар’єрного зростання усіх
працівників і працівниць. Оплата праці теж здійснюється згідно штатного
розпису, тож теж залежить лише від посади та кваліфікації.
На виробництві усвідомлюють, що прояви дискримінації створюють токсичну
та демотивуючу атмосферу в колективі. Тому докладають зусиль для того, щоб
створити умови, в яких працівники і працівниці зможуть реалізувати свій
потенціал і не шукатимуть альтернатив деінде, а залишатимуться напідприємстві. Дбають тут і про гідну зарплату, і постійно покращують умови
праці. У виробничих приміщеннях виконані ремонти, тепер повсюди у цехах
тепло і по-своєму затишно, є приміщення, яке використовується для укриття,
відремонтовані побутові кімнати, тривають ремонтні роботи у приміщенні, де
буде облаштовано спортзал.  Тут готові приймати на роботу і чоловіків, і жінок з
певними професійними навичками та відповідною освітою. А от уже чи
обиратимуть дівчата технічні професії, то вже інша історія.
Гендерні стереотипи часто зупиняють підлітків у виборі омріяної професії.
Відсутність рольових моделей, стереотипні уявлення суспільства про типово
“чоловічі” та “жіночі” професії, дискримінація — ці фактори не дають молоді
повністю розкрити свої можливості. Саме тому і маємо такі статистичні дані.
Наприклад, у 2020 – 21 навчальному році у транспортних вузах навчалося 90,6% чоловіків і, відповідно, лише 9,4 % жінок.

Світлана Педоряка, учасниця вебінарів проєкту «Розбудова толерантного інформаційного простору регіональними медіа», який реалізує ГО “Вінницький прес-клуб”