Україні без бар’єрів – бути!

Протягом вересня-жовтня 2021-ого року проведений моніторинг доступності для осіб з інвалідністю, зокоема жінок, до основних суспільних установ та інституцій в містах України, до проведення якого в якості партнера долучилися члени ГО “Полтавський ПРЕСА КЛУБ”.

Географія: 23 області України, окрім непідконтрольних територій Донецької та Луганської областей і тимчасово окупованої АР Крим.
Суб’єкти моніторингу: обрані у довільному порядку телефонні абоненти ( інформацію взято з відкритих джерел), з розрахунку – 35-40 абонентів міст з населенням +(-) 300-500 тис, 40-50 абонентів міст з населенням вище 600 тис.

Мета: з’ясувати, настільки доступними для осіб з різними формами інвалідності, зокрема для жінок-інвалідів, є ЦНАПи, поліклініки, заклади освіти та культури, заклади системи МВС, об’єкти соціальної сфери. Зібрані дані мають стати підгрунтям до розробки заходів з розбудови безбар’єрного суспільства в Україні.
Інформація, яку з’ясовували в ході обдзвонів:

• чи є у вашому місці об’єкти зі спеціальним обладнанням для осіб з інвалідністю;
• чи є можливості для відвідування установ людям з порушенням слуху/зору;
• чи доводилось бачити вам, як отримують послуги люди з інвалідністю;
• чи є у вашому місті широке інформування про те, де саме і як особи з інвалідністю можуть отримати гарантовані державою послуги;
• як ви вважаєте, чи достатньо зроблено, аби люди з інвалідністю у вашому місті почувалися комфортно.

Станом на 2021 рік на в Україні проживає близько 400 000 тисяч осіб, які мають порушення слуху різного ступеню тяжкості.
З них:
-в середньому по 3 тисячі у обласних центрах;

• в середньому 1,5 тисяч у містах обласного значення;
• від тисячі – в райцентрах і селищах міського типу;
• приблизно 10 відсотків таких осіб мешкають в сільській місцевості.

Як свідчать дані моніторингу, нечуючі та слабочуючі зазвичай найчастіше звертаються в :

• медичні заклади ( до 12 відсотків від загальної кількості відвідувачів за рік);
• соціальні заклади та ЦНАПи ( понад 10 відсотків від загальної кількості звернень за рік);
• правоохоронні структури ( близько 7 відсотків від загальної кількості звернень за рік);
• заклади освіти, торгівлі, культури, дозвілля, громадського харчування, (близько 5 відсотків від загальної кількості відвідувачів за рік).
• Опитувані переконані, що звернень в перелічені вище установи та заклади було б значно більше, якби вони були обладнані спеціальним обладнанням для комунікації із нечуючими та слабочуючими. Як засвідчило опитування, в переважній більшості на заваді відвідуванню стають комунікаційні бар’єри.
• ВАЖЛИВО!
• В ході опитування з’ясувалося, що для комунікації з нечуючими та слабочуючими в установах та закладах зазвичай використовують послуги перекладача жестової мови.
• Треба зазначити, що вирішення питання, з яким звернувся нечуючий чи слабочуючий, не обмежується однією годиною. Як повідомили респонденти, на це потрібно від двох і більше годин. Причому, якщо мова йде про медичні структури чи правоохоронні органи чи суди, візитів може бути декілька.
• Опитування показало, що повністю безбар’єрним містом можна назвати Харків, де не тільки є спеціальне обладнання в установах, а й ведеться відповідне інформування про це (85 відсотків опитаних вказали, що їм відомо про переклад жестовою мовою онлайн в ЦНАПах, медичних установах, закладах комунальної сфери Харкова).
• Практично в усіх обласних центрах України про безбар’єрність пересічним громадянам невідомо нічого. 97 відсотків опитаних вказали, що знають про це «з центральних новин», що ж стосується місцевих новацій, то, як правило, називали «обладнання пандусами державних адміністрацій та рад» – 96,8 відсотка відповідей, цим і обмежувалось.
• Водночас, опитувані зазначали, що родичам, знайомим чи сусідам, які мають інвалідність, надзвичайно непросто отримати послуги, які держава гарантує Конституцією. 56 відсотків опитаних допомагали своїм родичам чи знайомим з отриманням довідок; 34 відсотка – були очевидцями чи свідками кримінальних подій за участі осіб з інвалідністю та складнощів у тому, аби розібратися в них по суті; 87 відсотків опитаних мають негативний досвід щодо спроб допомогти вирішити питання осіб з інвалідністю.
• Опитування показало високий маркер потреби суспільства щодо місцевих заходів з розбудови безбар’єрності.
• 76 відсотків опитаних готові долучитися до таких заходів.
• 68 відсотків висловили готовність брати участь у місцевих заходах з безбар’єрності – на волонтерських засадах.
• 89 відсотків опитаних переконані в тому, що такі заходи в їхньому місті гостро необхідні.

Аналіз проводився в межах проєкту «Країна без бар’єрів для нечуючих: Моніторинг доступності об’єктів соціально значущої інфраструктури» , у партнерстві з ГО «Громадський рух «Соціальна єдність».